Sitemap Poland English Slovak
Zapraszamy

Zapraszamy do umieszczania swoich wierszy na naszej witrynie. Prosimy przesyłac je na adres redakcja@pogranicze.eu Wybrane wiersze zamiescimy, skontaktujemy sie z Panstwem i zechcemy zamiescic zdjкcie autora oraz kilka sіów o nim oczywiscie za zgoda.
Dziкkujemy redakcja pogranicze.eu


w kregu pogranicza
Published: 21.02.2010

Natalka Biłocerkiweć

КУРТКА ТЕЛЯЧОЇ ШКІРИ

Це було, коли імперії догнивали
і останні убиті падали на останні мури,
і ти вперше потрапив по той бік муру -
перестройка, зустріч майбутніх лідерів,
як нам облаштувати Європу та інше бла-бла
на зеленій-зеленій траві європейських університетів.

Залишайся там, якщо зможеш, - казала тобі твоя дівчина;  

не вертайся сюди, тут не буде нічого хорошого
(так і сталося, врешті).  Але ти повернувся:
в шкіряній жовтій куртці, купленій на товчку в Ліверпулі
за останні п'ять фунтів, заощаджених на автобусах 
і платних вбиральнях -
дяка сильним ногам і вечірнім кущам
з гострим запахом дикого жовтого цвіту.

Ти не міг не купити її - вона вже була ретро;
може їй було навіть усі двадцять років
і котрийсь старий жук одягав її ще в шістдесяті,
і в потертій телячій шкірі лишилися спогади
про комуну і гіпі, про бітлів і маріхуану.
У нагрудній кишені зберігся клаптик паперу
з телефонним числом - це вже зовсім тебе доконало,
бо ж- у принципі - будь-коли можна було задзвонити
і дізнатися, що ж воно сталося
з тим жуком, Полом, Джоном чи Джорджем,
і чому його куртка тепер продається
за п'ять фунтів на блошинім товчку в Ліверпулі.

Твоя дівчина (а це була я) одразу
поклала на неї око - адже
ви могли носити її по черзі;

і було щось зворушливе в зашироких плечах
і задовгих рукавах,
і у запаху справжнього чоловіка,
коли гарна хлоп'яча рука лягала
на її засмаглий плаский живіт
(а вона вже була вагітна, на другому місяці),
і вгорі поміж хмар у жовтій субмарині
пропливали  безвинно убиті безмовні телята.


ЧЕРВОНИЙ ВАГОН

не бійся
це тільки подих тільки мить
це просто потяг що спішить
угору в гори

це потяг
самотня гра короткий сон
у горах спинений вагон
маленька помилка підкреслена червоним

відкрийся
ніхто на тебе не зважа
у кожного своя душа
свої самотні помилки і межі смерті

це просто
з гори униз неначе сон
червоноколірний вагон
не бійся


СИНЬО-СІРИЙ КОЛІР

Забагато мистецтва у цьому нікчемному світі.
Забагато рим у тиші, що крає серце.
Забагато червоного - пристрасть, вона не така.
Принаймні, остання пристрасть.

Ні, це не кров, що римується завжди з любов'ю.
І не вогонь, що руйнує мости за собою.
Це верлібр, коли важко звести обважнілі повіки.
Синьо-сірий костюм чоловіка,

який іде геть.

Ще хвилину тому він цілував жінку,
від котрої лишився лише поворот голови
на картині художника, що помер шістдесят років тому.
Уявляй себе ними - разом або поодинці,
уявляй себе жінкою або чоловіком,
поцілунком (так зветься фра∂мент) або місячним світлом.

Її шия напружена, але ось упокориться.
Його плечі похилені - це вже кінець.

...Синьо-сірий відтінок чорно-білих фотографій,
сіро-сині екрани чорно-білих телевізорів,
колір наркозу і операційних,
неонових рамп, театрального залу.
“Автора! Автора!” - кричать глядачі.
“Автора! Автора!” - кричить помираючий.

Але автор у сіро-синьому костюмі
іде геть.

Читать еще...